“Подвиг нудних буднів”: текст, який варто прочитати кожному

“Подвиг нудних буднів”: текст, який варто прочитати кожному

Треба бути вільним!“, -так повчала дружина свого чоловіка-письменника. Треба, мовляв, бігти від рабства і насолоджуватися життям.

Вона, наприклад, так і робить. Вона вільна!

І письменник крикнув у гніві: “ти вільна, тому що я не вільний!”.
Він ходив на нудну роботу, з ранку до вечора заробляв гроші тужливими статтями – за них платили. Спілкувався з нецікавими людьми – вони і платили. І робив те, що робити не хотів – але у нього була дружина, і вона хотіла бути вільною.

Але вона забула, що іноді свобода буває за чийсь рахунок. А несвобода-іноді жертва і подвиг.


Подвиг нудних буднів“, – так це можна назвати.

І цього подвигу ніхто не помічає і не цінує – подумаєш, ходить людина на роботу. Подумаєш, відмовляє собі в подорожах або дорогих покупках. Подумаєш, гроші приносить в дім; гроші – це не головне!

Так підліток кричить своїм батькам, нудним людям. І інші люди так кажуть, ситно закушуючи за чужий рахунок. За рахунок нудних людей, які нудно працюють і бояться дозволити собі зайве – їм дуже гроші потрібні. Потрібні для тих, хто вільний, хто хоче жити і розвиватися, бачити світ, отримувати нові враження і мати модні речі.
Спрацюється така людина, постаріє, звикне до свого життя, до своїх вічних обов’язків, так ще й критикують його. І повчати почнуть, як правильно треба насолоджуватися життям. А він тільки винувато посміхнеться, скаже: “куди ж я маму діну?”,- як сестра письменниці Теффі. Або ” А хто ж буде дітей забезпечувати?”. Або іпотеку платити, або кредити, – нудні це люди.


Але на них вся свобода і тримається, як у Римі – на рабах, які працювали, поки інші філософствували і дивилися на бої гладіаторів.

Поважати треба таких людей. І хоча б не повчати їх. Тому що, якщо вони звільняться, працювати доведеться іншим..Або бідувати!

© Анна Кир’янова