Один друг під час шторму цінніший, ніж тисяча друзів у сонячну погоду…

Один друг під час шторму цінніший, ніж тисяча друзів у сонячну погоду…

Багато років я мчала по життю, легко впускаючи в нього десятки незнайомих людей. Хтось із них відразу відпадав від загального несумісництва, хтось вже роками залишається зі мною поруч, з деякими доля ніби зводила на якийсь час, щоб ми зробили щось нове, чи навчилися чогось…

Але ось зараз все важче мені дається вміння пускати до себе з такою ж легкістю нових людей! Можливо тому, що розчарування вже не переносяться так наївно й легко як раніше?…

У нашому житті все трапляється не просто так, ми постійно стикаємося з безліччю людей. Деякі вважають, що цьому є певна причина, і деякі люди з’являються в нашому житті спеціально, щоб дати якийсь урок.

Все життя біля кожної людини відбувається кругообіг знайомих і не дуже знайомих.

З кимось ми спілкуємося, з кимось дружимо, з кимось просто стикаємся періодично ..

Люди приходять в наше життя і йдуть з нього – або поступово і непомітно, або різко: в одну хвилину. І від кожного, хто пішов, в душі залишається якийсь слід. Це може бути швидкоплинне якесь враження, а може залишитися і відкрита рана …

Кажуть, що весь світ-театр, а ми всі в ньому-актори .. Так само і в житті-кожна людина, будь це товариш чи ворог – приходить в призначений час, відіграє свою роль, по ходу п’єси- чомусь вчить- і йде .. Наше життя стає схожим на альбом для малювання людей, тих хто входить і йде з нашого життя.

З часом ми перегортаємо цей альбом, і все це ми називаємо спогадом, переглядаємо кожну сторінку, і знаходимо вдавлені слова, які не написані, а вдавлені, і вже сприймаємо їх по іншому, і ті дії, і думаємо як же можна було вчинити інакше.

І так у кожної людини є свій альбом, свої люди там, своє щастя і свій біль. І кожна людина зустрічається в нашому житті не просто так, вона приходить,щоб виконати свою місію по відношенню до нас, навчити чомусь, чи допомогти.

І як тільки її місія виконана – вона йде в бік, якби вичерпавши свій ресурс, і пішовши на дозаправку, щоб знову прийти, але вже до інших людей, або до нас, але вже вдосконаленим …

А люди, які постійно з нами-це хто? Можливо, постійні місіонери в нашому житті…

Кожна людина-вчитель. Хтось вчить нас бути сильнішими, хтось – мудрішими, хтось вчить прощати, хтось – радіти кожному дню. А хтось зовсім нас не вчить – а просто ламає, але й від цього ми отримуємо досвід.

Один друг під час шторму цінніший, ніж тисяча друзів у сонячну погоду.

Джерело