В цілому нічого не змінилося, ти так само прокидаєшся вранці, миєшся, заварюєш каву, ліниво морщишся на свій сніданок, тільки з кожним днем за вікном все темніше.
І одного разу твій будильник продзвенить, ти відкриєш очі і побачиш ніч. А це значить, що у твоєму місті осінь.
Осінь схожа на вишукану хворобу: спочатку ти милуєшся зміною фарб, хапаєш руками листопади, але вже починаєш відчувати якусь нетутешню печаль і переймаєшся тихою ніжністю до коханих і близьких, немов би завтра з останнім листком, який впав на асфальт, зникнуть і вони.
Але час йде, і поетичний флер спадає з осені, оголюючи голі дерева, холод, похмуру сльоту і перший мокрий сніг, який швидко перетворюється у бруд під ногами застуджених людей з похмурими обличчями.
Але чим холодніша і безпросвітніша темрява зовні, тим затишнішим здається тепле м’яке світло у квартирі. І якщо літо – це час тікати з дому назустріч нездійсненним мріям підліткової душі, то пізня осінь – час повертатися.
© Аль Квотіон