А я люблю початок осені. Це вже не літо, але ще й не глибока осінь. Це якесь п’ята пора року. Час тепла, краси і особливого затишку.
Час, коли природа релаксує після літа, щедро обдарувавши нас своїми дарами, але вона ще зовсім не хоче готуватися до зими. Час літаючих павутини, хороводу з листя під ногами.
Це час, коли сонечко все ще продовжує гріти. Це час стиглих фруктів і горобинового намиста. Це час гарячого какао і яблучних пирогів, різнокольорових парасольок і красивих гумових чобітків.
Це час, коли зірки на небі світять ще яскравіше і можна чітко розгледіти сузір’я Великої і Малої Ведмедиці.
І ось падає зірка, скоріше загадуй своє головне бажання: “Нехай ця осінь буде най-най щасливішою …”
© Марина Лосякова