Одного разу перестаєш боятись холоду. Будь-якого холоду. Просто кутаєшся тепліше, і живеш далі.
І тебе стає неможливо зрадити, образити, завдати болю.
Все це трапляється, коли ти боїшся, а коли ні — не відбувається.
Тому що ти пройшов найгірші варіанти і тебе не здивувати нічим.
І ти розумієш, нарешті, що життя починається лише тоді, коли перестаєш боятися.
Холоду, спеки, образи, гніву, втрат, засудження, пліток, ідіотів, розлук, самотності, зради, навіть смерті.
Бо страх ще нікому й нічим не допоміг.
Відібрав по половині життя у всіх, хто боїться, а ось допомогти — не допоміг.
Відсутність страху відкриває тобі очі на те, що невдоволення тобою — проблема незадоволених, розчарування розчарованих, критика критикуючих.
Ти тут взагалі ні до чого.
Бо чи то діалог, чи то хай «моноложать» за спиною, від тебе подалі.
Я відмовляюся боятися, мої друзі.
Я вибираю жити.
Автор: Ліля Град