Вчора мене запитали: що я сказав би людині, що переживає душевну порожнечу?
Я відповів: продовжувати сповна її проживати. Поки не відчуєш сили встати і зробити маленький крок.
Не змушуй себе бути щасливим, будучи нещасним, не приміряй на себе нескінченні поради на кшталт «зберися і примусь себе щось зробити», «поки ти плачеш, щастя йде», «час не мріяти, а діяти» і так далі.
Ще небезпечніше порівнювати себе з тими, хто нібито міцніший, сильніший, успішніший.
У кожного своя швидкість життя. Але навіть на дні пам’ятай, що нагорі світить сонце, і вір, що обов’язково настане ранок, коли прокинешся і зрозумієш: стало легше.
_
“Розкажи мені про море”
© Ельчин Сафарлі