20 лютого – День Героїв Небесної Сотні

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Сьогодні ми вшановуємо відвагу, силу духу і стійкість наших громадян, які віддали найдорожче ‒ життя ‒ під час Революції гідності (листопад 2013 року ‒ лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Вони гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності.

Герої не вмирають!

Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок, тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі… Ті, для кого справедливість, гідність, свобода, Україна – були не просто словами, а сенсом їхнього життя.

Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою знищення. Але завжди у такі періоди найкращі сини і дочки України піднімались на захист своєї землі.

Холодними зимовими днями і ночами на Майдані пліч-о-пліч стояли українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси. Їх об’єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

20 лютого 2014 року став днем початку нової історії нашої держави. Тоді Україна на повні груди вдихнула повітря, насичене горем і журбою…

Нам завжди болітимуть їхні рани… Наші серця назавжди обпалені сльозами їхніх матерів і батьків, дружин і дітей, братів і сестер…

Небесну Сотню пам’ятатимуть завжди, про них обов’язково знатимуть прийдешні покоління, бо Герої не вмирають!

Слава Героям і найсвітліша пам’ять навіки вічні…

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

© Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Джерело