Вік – це коли гірше зі здоров’ям, але краще зі свободою…
Улюблений вислів моєї мами, і головний девіз її життя з того часу, як вийшла на пенсію…
Ноги її ходять гірше, але лише туди, куди вона хоче…
Навчилася нікуди не ходити з ввічливості, чи тому що покликали, а їй нецікаво…
Не виправдовується. Спокійно говорить «ні» та відкриває чергову книгу…
Продовжує любити приголомшливо дорогі парфуми й нові сукні…
Хандрить іноді.
Доволі сильно хандрить.
Це вона теж вже це собі дозволяє, раніше імітувала, як і майже всі ми, постійну бадьорість…
«Дід прийшов», – говорить вона, перекладаючи частину відповідальності на важкий характер свого діда, якого я знаю лише за бабусиними розповідями…
Як не дивно, але це діє на неї позитивно – чесно визнати емоційний спад, прожити його, не витираючи пилюку, не готуючи гаряче, й вимикаючи телефон…
А потім – відновитися для нового танцю відпочилих емоцій…
Я вважаю її в сімдесят років більш психологічно здоровою, ніж в п’ятдесят…
Вона вільна від будь-яких забобон, від будь-яких суспільних шаблонів, від будь-яких розмов за спиною…
Їй байдуже…
Обожнює свою самотність настільки, що не лише не скаржиться на неї, а й рідко дає себе вмовити навіть на поїздку…
Спілкуватися з нею – задоволення…
Гостра, іронічна, завжди в темі…
Мені подобається…
І я точно знаю, дивлячись на неї, ЩО важливо в собі виховати вже зараз, щоб потім не кидатися істерично перекроювати собі обличчя в бажанні спинити молодість…
Не зупиняти те, що все одно піде, як не хитруй…
Плекати в собі свободу й вміння бути з собою…
Коли ти вмієш бути з собою, з тобою хочуть бути всі…
І навпаки…
Живіть на своїй хвилі, друзі мої, й не слухайте тих, хто приходить прочитати вам лекцію про те, як потрапити на чужу…
Хвиля – лише ваша!
Автор: Лілія Град