Він побачив її вперше багато років тому і одразу зрозумів, що “пропав”. Зрозумів, що дозволить їй усе: вона в’язатиме з нього мотузки, вередуватиме, буде тупотіти ногами, а він — тільки щасливо посміхатися у відповідь. Тому що вона – Жінка всього його життя. І нехай поки вона важила лише 3 кг 500 гр (так було написано у метриці) – це була Вона. Його Дочка.
Сьогодні він видає її заміж. Ось вона сидить – така гарна, така щаслива. Незабаром зазвучить їх улюблений Hotel California – і він знову танцюватиме зі своєю дівчинкою. Вона обійме його за шию і притиснеться до щоки — так, як це робила щоразу, коли звучала Їхня Пісня.
Він добре пам’ятав їхній перший танець — вона мала температуру, вона вередувала, він узяв її на руки на маленькій кухні, де по радіо передавали Eagles. Вона була у рожевих колготках і кумедній футболці з Міккі-Маусом – їй було лише три. Він чув, як б’ється її маленьке серце, а вона знала, що він поруч і все буде добре. Так і заснула тоді на його руках — а вранці температури як не було.
Він завжди знав, що вона гарна. Він не втомлювався повторювати їй про це — навіть тоді, коли вона хворіла на вітрянку і вся була в зелених цятках, коли у пориві підліткового бунту вона поголила наголо півголови, коли вона була застуджена і хлюпала носом… І тепер він точно знає: жоден глянсовий журнал у світі зі своїми вигаданими стандартами не змусить її сумніватися у своїй красі.
Вона народилася у ЛЮБОВІ. Тоді він дуже любив її матір і не міг уявити, що колись «непримиренні протиріччя» розведуть їх у різні боки. “Непримиренні протиріччя” – так дружина написала в заяві про розірвання шлюбу.
Але їм вдалося розлучитись красиво — друзями не стали, але й посуд не ділили. Він завжди поважав свою колишню і був вдячний їй за все і особливо за дочку. Вони так і залишилися люблячими батьками – просто перестали жити в одній квартирі. А тепер його дівчинка знайшла свою любов. І він сподівався, що справжню.
Як чудово вони проводили свої вихідні! Він навчив її всьому, що умів сам — плавати, водити машину, стріляти зі рушниці та ловити рибу. Він став її провідником у невідомому чоловічому племені — брав її із собою на футбол, у гараж, на картинг. Після цих походів йому доводилося відповідати на купу запитань: а чому дядько Міша лисий? а куди від дядька Колі пішла дружина? а чому дядько Льоша – професор, а працює в таксі? Але тепер він певен — вона багато чого зрозуміла про чоловіків із тих несерйозних дитячих бесід.
Він був поруч із нею завжди — і в смутку, і в радості. Він першим дізнався, що її призначили головною Сніжинкою на ранку, що їй дали сольну партію у шкільному хорі, що її твір зайняв перше місце на міському конкурсі і що Макс з 11-го класу запросив її у кіно. А скільки разів вона плакала у нього на плечі, обливаючи сльозами нову сорочку! Причин завжди вистачало: Павлик зі старшої групи подарував квітку Лєнці, у Машки з 10-го ноги довші, і на ЗНО всього два бали не вистачило! Але вона завжди знала, що у світі є, принаймні, один чоловік, на якого завжди можна покластися — її батько.
Хоч би що вона наробила — він ніколи не підвищував голосу і тим більше не кричав на неї. Він міг багато сказати без слів — одним рухом брів, а іноді навіть однієї брови. Він завжди був у курсі її повсякденного життя – знав, хто стоїть з нею зазвичай у парі у дитячому садку, чому вона посварилася зі шкільною подружкою, що вчора сказав викладач про її курсову і коли ж нарешті бос зрозуміє, який вона цінний співробітник.
Він навіть іноді давав їй поради щодо вбрання і вважав, що чоловіків даремно звинувачують у некомпетентності з цього питання. Адже жінки (що б вони там не говорили) вбираються не тільки для себе. А хто окрім батька може точно сказати, чи приверне чоловічу увагу поєднання шаровар та косухи?
Вони мали свої таємні ритуали — тільки для двох. Код 1 позначав похід у кіно, код 2 — свято ласунів у улюбленому кафе, код 3 — шопінг у книгарні. Коли вона була маленькою, він ніколи не відмовлявся від участі в іграх дівчат: адже за допомогою ляльок можна розповісти про найскладніші моделі сімейних відносин і способи вирішення конфліктів.
А коли вона залишалася у нього на вихідних, він завжди готував свої фірмові млинці з вишневим варенням. І зараз готує – а вона уплітає їх, забуваючи про те, що на дієті. Млинці він освоїв не відразу – спочатку годував її бутербродами. Натомість якими — як у тій рекламі «Тато може!».
Він часто дарував їй квіти — просто так, без жодного приводу. Вона підносила букет до обличчя, вдихала його аромат і щасливо шепотіла: “Татусь, я тебе люблю!”. І дорожче за ці слова немає нічого. Він ніколи не шкодував для неї поцілунків та обіймів, бо вважав, що зіпсувати та розпестити дочку з їхньою допомогою неможливо. І мав рацію.
Все, час! Ось уже звучить їхня пісня. Вона йде до нього – Справжня Жінка, яку міг виховати тільки він – Люблячий Батько!
Автор: Ірина Агєєва.