“Яка ціна душі людської?” Вірш, від якого стає світліше на душі

“Яка ціна душі людської?” Вірш, від якого стає світліше на душі

Яка ціна душі людської?
І чим змогла я заслужить
Це диво, Господи, з Тобою
В своїй молитві говорить…

Без сил, без слів іти до Тебе?
В мені немає чистоти…
Не гідна глянути у небо…
За що так любиш мене Ти?
Даруєш сили підійматись
З колін щоразу, попри біль?
І вкотре в серці намагатись
З гріхом продовжувати бій…


Та не одній- завжди з Тобою!
Моя Ти- зброя і броня!
За що вступаєшся зі мною?
Невже я гідна? Грішна я…
Мене створив у лоні неньки…
Ти знаєш дні мої усі!
Вкладаєш, Господи, в серденько
Твої дари- мої вірші…
Невже я гідна цього дару
-Нести у світ Твою Любов?!
Якби могла, усе б віддала
Тобі за пролиту ту кров…
Заради всіх, заради мене…
Спасіння тисячі сердець!
Ця жертва, Боже, незбагненна…
За що так любиш нас, Творець?
А я не маю і краплини
І навіть крихточки платні…
А ти-віддав за мене Сина!
Усю Любов Свою мені!
Такій слабкій і грішній, Боже…
Такій залежній від спокус…
Збагнути в серці я не зможу
Той біль провин, який Ісус
На себе взяв- усього світу,
Аби нас з Батьком назавжди
Своєю кров’ю примирити…
Наш хрест на спині понести…
Коли я впала на дорозі,
Мене на руки підійняв…
Була я, Господи, не в змозі
Просити навіть…Ти все знав!


Без слів почув мій плач сердечний,
Зігрів незвіданим теплом !
Мені так затишно й безпечно
У тебе, Боже, під крилом…
Мені нема чим залатити…
Я бідна, Господи, прости…
Та, поки буду в світі жити,
Те слово, Боже мій, що Ти
У мене щедро укладаєш,
Я буду нести до людей!
Я відчуваю, Ти чекаєш
Уже стоїш біля дверей!
На віру нашу… Все що треба
-Лиш крапля віри у серцях…
За неї- нам відкриєш Небо!
Уся могуть в Твоїх руках!
Яка ціна душі людської?
Слабкої надто до гріхів…
Господь- мій щит, всесильна зброя!
Йому не треба жодних слів…
Не треба жертв, або відплати,
Дарунків, почестей моїх…
А тільки віра- небагато…
І зніме біль, і знищить гріх!


“Невже я чимось заслужила?”
-Себе питаю знов і знов…
Нічого, Боже, не зробила…
А Ти віддав усю Любов…
Безцінний дар- земну надію
На вічне в радості буття!
Лиш тільки слово тихе:” Вірю”
За ним Спасіння і Життя!

© Інелла Огнєва