зачиняй за собою двері.. за минулим, яке було́…
за минулим, яке у сквері.. тане спогадом ескімо…
бо минуле – це вічне ралі.. лиш би ти подолати вмів….
де важливо, як жити далі… а не скільки ще жити днів…
вимикай за собою світло.. де не світить тобі любов
бо життя – це не старт і фініш… а дорога, якою йшов…
де життя вибирає сильних.. і тому так багато сил
йде на те, щоби стати вільним.. укріпивши вразливий тил…
і в той час, коли сам.. без світла.. ти продовжуєш довгий шлях….
пам’ятай всіх, хто буде поруч… у виснажливих цих боях….
і в той час, як за дверима.. чутно сміх, тане ескімо…
пам’ятай, що в житті важливо… тільки як і куди.. йдемо́….
© Ілона Верхівська-Ельтек