“Тримайся, дівчинко.. ще трохи до весни…”

“Тримайся, дівчинко.. ще трохи до весни…”

тримайся, дівчинко.. ще трохи до весни
тримайся, дівчинко… ще трохи до відлиги
де ти прийдеш в мої таємні сни..
а я прийду вкінці твоєї книги….


а я прийду одним з палких рядків
в яких твої слова торкнуться знову
та краще б я сказати не зумів
бо ще твою, на жаль, не вивчив мову…


тримайся, дівчинко.. коли болять рядки
тримайся, дівчинко.. не встигнеш й оглянутись
де пролетіли вже не миті, а роки….
та справжнє нам ніколи не забути….
а я собі на пам’ять заберу
усі твої невиконані ролі
де ти зіграла в найскладнішу гру …
і, може, навіть виграєш.. у долі


і, може, навіть викладеш пасьянс
хоча тобі й не вистачило карти …
тримайся, дівчинко… бо за́вжди є ще шанс
тримайся, дівчинко.. коли боротись варто
коли у світ приходить немовля
і хай ніхто не знатиме.. як важко….
коли з-під ніг втікатиме земля….
тримайся, дівчинко… тримайся, моя пташко…


© Ілона Верхівська-Ельтек