Колись чоловік дав мені безцінний урок .. Я спершу його не зрозуміла і надула губи .. Порахувала товстошкірим і впертим ослом, нічого не тямлячим в сімейному житті .. І тільки через деякий час усвідомила, наскільки він мав рацію ..
Ми одружилися далеко не юними: йому виповнилося 42 роки, мені – 36 років .. Обоє самостійні, реалізовані і мали на все свою точку зору ..
Перший час перебували в ейфорії, а потім непомітно, надто захопившись новим статусом і облаштуванням сімейного гніздечка, я стала здійснювати одну дурницю за іншою.
Закинула степ-аеробіку і курси англійської мови на користь випічки малинових кексів і чищення килимів .. Дзвонила йому на роботу і цікавилася продажем сегментних шарових кранів серії Flow-Tek S-19 .. Шила клаптикові покривала, збирала на службу «тормозки» і прасувала простирадла з двох сторін .. Вирізала фетрових зайців і закатувала лечо .. Освоїла декупаж і соління скумбрії .. Схудла, засмикалася, намагаючись стати ідеальною господинею, і загнала себе в стан жертви ..
Той день пам’ятаю, як зараз .. Настала перша субота листопаду, почався дощ, схожий на сіро-зелений чай, і на кухні з самого ранку горіло світло .. Він пив молоко і з роздратуванням спостерігав, як я нарізаю сир, холодну телятину і помідори. . Тричі повторив, що буде тільки молоко і ніяких бутербродів .. Я бідкалася і мила дошку для нарізки ..
Нарешті не витримав:
-Послухай, мені не потрібно служити, подавати обіди з п’яти страв, стерилізувати чашки і унітаз .. Ми не раби один одному, і я не все твоє життя, а всього лише частина .. Завдяки щасливому випадку ми зустрілися, закохалися і знайшли спільний знаменник .. Крапку стикування. Місце, в якому добре вдвох .. Все інше – це особисте .. Так що не намагайся в мене врости і не став мої інтереси в основі .. Не потрібно бути краще або гірше, просто залишайся собою .. Тією, яку я полюбив .. легкою, повної запалу і драйву .. А ти зараз розчиняєшся в мені і йдеш в тінь ..
Він жбурнув склянку в раковину і відправився в спортзал .. Я залишилася посеред розкиданої кухні, намагаючись перетравити сказане .. Зусиллям волі проковтнула сльози, які миттєво набігли на очі, викинула листкове тісто, залишила в спокої сковорідки і запхнула в валізи декоративні подушки ..
Вмилася, зателефонувала вчительці англійської та відкрила файл з незакінченою розповіддю ..
З тих пір я не господиня, не майстриня по мереживам і не менеджер з продажу шарових кранів .. Не служу, не намагаюся догодити і нічого не доводжу ..
З тих пір я – просто я … !!
© Ірина Говоруха