Коли тобі довелося пережити те, що було страшно навіть подумати.
Коли ти вже дізнався, що таке втрачати.
Коли найближчі люди ледь не знищили твою душу.
Коли весь колишній світ звалився, і далі, здавалося б, уже нема куди, ти раптом почуєш тихі слова:
-О’кей, Мій друже! Ти вже святий. Але ти все ще потрібний мені на цій землі. Для інших Добрих Справ…
…. Бувають періоди, коли на допомогу чекати нема звідки. Ми залишаємось наодинці зі своїми труднощами. З усім треба впоратися самому.
У цей момент хтось там нагорі за нами спостерігає. Він дивиться і тихенько каже: «я допоможу тобі, якщо ти допомагатимеш собі. Просто ти повинен сам зрозуміти, на що здатний».
Коли ми подолаємо труднощі, то вийдемо з них із новим досвідом. І новим знанням про себе.
Наша віра в себе зміцниться, адже стільки всього позаду. Ми більше не розраховуватимемо на допомогу.
А даремно.
Саме в цей момент вона прийде. Тепер усе буде інакше. І це чудово.
© Оленка Клименкова