Щастя у кожного своє.
Одна жінка усиновила дворічного хлопчика. Везла його додому і хвилювалася, так як в дитбудинку попередили, що малюк буде плакати. Той розглядав клени, рекламні щити,перехожих і мовчав. Потім вони зайшли в квартиру, з’їли суп, пограли ключкою з шайбою.
Малюк поводився стримано, а вона все не могла розслабитися, чекаючи сліз. Потім синуля заснув і крізь сон сказав: “Мама”. У цей момент розплакалася вона. Від неземного щастя!
Але ж щастя-це коли живі батьки і здорові діти. Коли поспішаєш на важливу зустріч, вилітаєш кулею з дому – а чоловік вже почистив від снігу твою машину.
Коли з завтрашнього дня-літні канікули і пахне півоніями. Батьки заснули, а ти навшпиньки пробираєшся у велику кімнату, щоб подивитися ще кіно. Робиш повне обстеження і дізнаєшся, що абсолютно здорова. Забуваєш на дитячому майданчику сумку з документами, а потім через годину повертаєшся і знаходиш її в цілості й збереженості.
Коли самостійно дихаєш … ходиш … живеш…”.
© Ірина Говоруха