зупини мені… на зупинці
має бути з усього вихід
на останній стою сходинці
нам з тобою удвох так тихо
хай минають роки й зупинки
півжиття… а за чим в погоні
зупини мене.. на хвилинку
і зігрій… ну хоча б.. долоні…
ти не знаєш моєї правди
я не буду тобі брехати
без “на вічно” і без “наза́вжди”
просто тихо.. прийди до хати
просто тихо.. візьми за плечі
далі буде… ти просто дихай
бо важливі у світі речі
відбуваються, друже, тихо..
відбуваються, друже, вчасно..
й неважливо, що ти говориш
коли думаєш інше, часом
де разо́м ми були ще вчора
де разом ми були би й завтра
залишаємось наодинці
ось така вона, друже, правда
зупини мені… на зупинці….