Я люблю каву, просто люблю і по-своєму ..
Для мене кава, як сама любов, або вона є, або її немає .. Третього не дано. А якщо і дано, то називається «мука без нього» .. Можеш пити чай або … Так, кава – це все .. !!
А чай так, зрідка, за певним бажанням ..
Макс Фрай сказав, що кава – це світло, яке можна розмішувати ложечкою .. Розчинну каву розмішувати можна, це вірно .. А ось натуральну не варто розмішувати ..
Тут особливий стан, в улюблену турку засипаю кави .. Хто скільки ?? А я три кавових ложечки з гіркою ..
Кава не любить поспіху і суєти .. Води налити не до країв турки, спеції за смаком .. На вогонь встановлюю мідний піднос і сиплю на нього жменю солі, вирівнюю … і тепер турку .. Запах меленої кави і кориці налаштовує на особливий стан ..
Спостерігаю як кава зріє там в глибині .. Повільно піднімаються на поверхню кілька бульбашок, ще трохи і поверхня починає тремтіти і повільно рухатися вгору .. І ось, перша шапочка пінки, головне не дати закипіти і я знімаю .. Пінка опадає і знову на піднос , вогонь роблю зовсім маленький .. І ще раз, а тепер можна знімати, кава готова ..
Моя улюблена тонка витончена фарфорова чашка наповнена казковою кавою ..
Шум дощу, переплітаючись з мелодією Вівальді, створює стан умиротворення ..
Будь-яка зміна в нас починається на поверхні і потім проникає вглиб людської душі ..
Нам тільки треба зробити рух назустріч …
Ось він, перший ковток. Бажаний ..
Обпалює і умиротворяє ..
Міцна, як обійми ..
Солодка, як поцілунок .. !!!
© Дебора Вишневська