Можна випрати речі від бруду,
Білизною всі плями залити…
Але серце, що б’ється об груди
Вдруге чистим уже не зробити…
Можна з силою терти до блиску,
Від натуги вже ледь не кричати…
Та воно лиш заплаче від тиску
Це не річ,що дозволено прати…
Перед тим, як у душу залізти,
Черевики ,я прошу, знімайте…
Тільки раз вам відкриється чиста
Тільки раз,я прошу,пам’ятайте…
Бо душа- не смітник,не ганчірка…
Не дорога для всіх перехожих…
Це запалена Господом зірка,
Що себе захистити не може…
Надто щиро себе відкриває…
Ми лиш гості в душевних глибинах…
Бруд не тане,на жаль,не зникає
Засідає в крові та клітинах…
Як заходите в серце,я прошу,
Не потрібно бездумно смітити…
Речі випрати начисто зможем…
Тільки серце,на жаль,не відмити…
© Огнєва Інелла