якби ж нам вчасно.. вчасно подзвонити
сказати вчасно.. і піти також
знайти частину неба або світу
і хай тоді уже періщить дощ
хай гримає гроза у кожну шибку
твої слова поцілять у лице
зашити можна все.. лише би нитку
зашити можна. чи потрібно це?
якщо ти не торкнувся навіть суті
колись впадуть розведені мости
ти б не зумів мої сандалі взути
і світу.. й половину… перейти
не треба абияк.. бо це не вічне
для тебе, з часом.. й це… не головне
а з часом.. дощ… не так уже й періщить…
колись цей дощ.. як інше все… мине….
© Ілона Ельтек