Багато людей шукають пару, намагаючись таким чином вирішити свої проблеми. Вони наївно вважають, що любовні стосунки вилікують їх від нудьги чи буденності.
Вони сподіваються, що партнер заповнить собою порожнечу їх життя.
Яка ж це омана!
Коли ми вибираємо собі пару, покладаючи на неї подібні надії, зрештою, ми не можемо уникнути ненависті до людини, що не виправдала наші очікування.
А потім? Потім ми шукаємо наступного партнера, а за ним іншого, потім – ще і ще … Або вирішуємо провести залишок життя на самоті, проклинаючи жорстоку долю.
Щоб цього уникнути, слід розібратися з власним життям, не чекаючи, що хтось зробить це за нас.
Рекомендується також не намагатися розібратися в чужому житті, а знайти людину, з якою можна було б працювати над спільним проектом, добре проводити час, розважатися, розвиватися, але не приводити в порядок своє життя і не шукати ліки від нудьги.
Думка про те, що любов нас врятує, вирішить всі наші проблеми і подарує стан щастя і впевненості, здатна привести лише до того, що ми потрапимо в полон ілюзій.
Відносини, що розглядаються з реальної, а не з ідеальної точки зору, відкривають нам очі на багато сторін дійсності. І немає нічого більш вражаючого, ніж відчувати своє перетворення поруч з коханою людиною.
Замість того, щоб шукати у відносинах притулок, нам варто дозволити розбудити в собі ту частину, яка до цих пір дрімала і якій ми не давали себе проявити: здатність рухатися вперед з чітким уявленням напрямку руху, а отже, змінюватися і розвиватися.
Щоб союз люблячих людей процвітав, необхідно поглянути на нього з іншого боку: як на ряд можливостей розширити свою свідомість, відкрити незнайомі істини і стати особистістю в повному розумінні цього слова.
Перетворившись на повноцінну дорослу людину, що не потребує іншої для виживання.
Насправді, в цьому і є сенс відносин в парі: це не порятунок, а «зустріч». Або краще сказати, «зустрічі».
Мене з тобою.
Тебе зі мною.
Мене зі мною.
Тебе з тобою.
Нас зі світом.
Слід розвінчати міф про те, що якщо дві людини люблять один одного, вони повинні дотримуватися однієї думки. Це не так, любити іншу людину не означає думати так само, як вона, або ставити її вище самого себе. Сенс – у взаємній повазі. Головне – «любити з відкритими очима».
Якщо у нас це вийде, стане не так складно прийти до спільного знаменника, бо ми вже досягли найважливішої домовленості: я приймаю тебе таким, який ти є, ти приймаєш мене.
Це взаємне прийняття звільняє нас від пут, дає нам відчуття свободи, дозволяє дати волю почуттям. Як тільки життєві цінності нашого партнера набувають значення і для нас, ми вже можемо перейнятися повагою до його способу життя.
Кожна людина – це цілий світ, і любити – означає бути здатним прийняти іншого разом з його системою цінностей, рисами характеру, звичками, дивацтвами … не намагаючись змінити. А це праця. Важка … Праця, в якій може не виявитися помічників, так як прийняття іншого починається з прийняття самого себе.
Автор: Хорхе Букай