Свята і грішна… Пристрасна і строга…
Слабка й тендітна, одночасно ж криця…
Ти тихий спокій і стрімка дорога,
прозорість дня і ночі таємниця.
Комусь неволя, а комусь – свобода.
Бажання, що здійснилось і що зріє.
Ти – спека Сонця й снігу прохолода,
чиєсь прокляття і чиясь надія.
Як вузол вперта й ніжна, мов пелюстка.
Комусь пташина, а комусь турбіна…
То в тебе каска, то квітяста хустка…
Проста і скромна, водночас безцінна.
То ти – у вись, долаючи весь опір,
то коришся – й за силою тяжіння…
В твоїй душі небес безкраїх колір
й всіх барв земних і спокій, і горіння.
Ти – чистота й не вивчена ще суміш…
Гориш й як Фенікс – з попелу угору…
Десь ненавидиш, десь безмежно любиш.
Ти вище слуху, дотику і зору…
Умієш плакати сльозами світу,
сміятися у всіх відтінках щастя…
Ти – затишок, ти – дім й, звичайно ж – діти…
Тобі як треба – й неможливе вдасться.
Отримувати вмієш й дарувати…
Слабка у тілі й сильна у терпінні.
Ти – і дружина, і сестра, і мати…
Ти – Бога найпрекрасніше творіння.
Ти народилась жінкою, а значить –
у тобі і висоти, і глибини.
Цінуй себе, бо доля не пробачить.
Люби… й тобі підкоряться вершини.
© Люда Бурда