запроси мене в своє життя
або вже навіки відцурайся
хочеш.. порахуємо до ста
і удвох розчинимося в часі….
там, де ти торкатимеш до дна
сміхом білим розмалюю вечір
ти не бійся.. що прийде весна
бо вона приходить так… до речі
вже коли не дихав , не чекав
і закрив усі свої гештальти
увірветься ніжна… і легка….
скине втому, і взуття, і пальта
покладе так ніжно горілиць
і тебе вбиратиме устами
наче книгу взяту із полиць
ніжно пролистає між рядками
ніжно…. ніжно… чи бува ніжніше….
стишиться на грудях… ледь жива….
неземну… відчуєш в світі тишу
й пульс, що ледве ділиться на два….
ніч, що ніби з чистого листа….
ніжність, що на білому… атла́сі..
запроси мене в своє життя ……
а як йдеш.. то вже … не оглядайся ….
© Ілона Ельтек