Підсумки року: 10 найкращих фільмів 2020

Підсумки року: 10 найкращих фільмів 2020

Це був дивний рік, але нам точно не бракувало гарних фільмів. Напередодні Нового року vogue.ua традиційно підбиває підсумки й розповідає про 10 найкращих фільмів 2020 року.

Візьміть на замітку!

«Емма»

Адаптація книги «Емма» Джейн Остін — іскрометного роману про дівчину-звідницю, написаного в XIX столітті й особливо актуального сьогодні. Комедія Отем де Вайлд вийшла яскравою, ошатною й дуже стильною. «Це було схоже на купання в гігантському кексі», — говорить про знімання виконавиця головної ролі Аня Тейлор-Джой. Акторський склад другого плану, до якого входять Джонні Флінн, Міа Гот і Білл Наї, надають додаткового виміру цьому розкішному фільму.

«Портрет дівчини у вогні»

Художниця Маріанна (Ноемі Мерлан) приїжджає виконати таємне завдання — намалювати передшлюбний портрет леді (Адель Енель). Вона має зробити це потайки, оскільки леді відмовляється позувати. Погляд Маріанни — це щось середнє між спогляданням художниці, яка запам’ятовує риси предмета її уваги, і закоханим поглядом жінки, яка придушує власний потяг до іншої жінки. Фільм був номінований на «Золотий Глобус» і BAFTA. Окремо варто сказати про дует блискучих молодих актрис Адель Енель і Ноемі Мерлан.

«Зависнути в Палм-Спрінгс»

Романтична комедія була оголошена напіввимерлим жанром, але фільм «Зависнути в Палм-Спрінгс» — прекрасний приклад того, як можна знімати класні й сучасні ромкоми. Енді Семберг і Крістін Міліоті грають двох гостей весілля, які випадково натрапляють на часову петлю, що змушує їх знову й знову переживати один і той самий день. Фільм стає подібним водночас і на «День бабака» і «Перед заходом сонця». Дуже рекомендуємо до перегляду — гарний настрій гарантовано.

«Остання крапля»

Ця комедія про батька й доньку возз’єднала оскароносну режисерку Софію Копполу з її улюбленцем Біллом Мюрреєм, і вийшов гострий і смішний фільм. Він грає галериста на пенсії й ексцентричного батька письменниці, яка підозрює свого чоловіка у романі з іншою жінкою. Щоб довідатися правду, вона вирушає до Нью-Йорка. Знятий торік на Мангеттені, фільм став капсулою часу Нью-Йорка перед пандемією, — пише американський Vogue. «Восьма картина Копполи сповнена відсилань до таких нью-йоркських закладів, як Knickerbocker і Bemelmans, і являє собою просякнутий джином любовний лист шикарним барам, ресторанам без масок і багатолюдним хідникам її рідного міста».

«Історія Девіда Копперфілда»

Фільм зняв за класичним романом Чарльза Дікенса найнекласичніший для цієї місії режисер — Армандо Яннуччі, автор «Смерті Сталіна» і творець серіалу «Віцепрезидент». Один з головних експертів з питань політичної сатири взявся за британську класику і це стало дуже несподіваним ходом. Після кінофестивалю в Торонто «Історія Девіда Копперфілда» дістала безліч захоплених відгуків, виграла кілька премій British Independent Film Awards, а The Guardian і BBC назвали її одним з найкращих фільмів 2020-го. Дев Патель грає головного персонажа, який із широко розплющеними очима живе й вивчає світ вікторіанської Англії. Фільм Яннуччі сповнений енергії й захопливої гри найкращих британських акторів, серед яких Тільда ​​Свінтон, Бен Вішоу, Гвендолін Крісті, Г’ю Лорі. Фільм дарує максимальну насолоду.

«Нехай говорять»

Комедія Стівена Содерберга. Письменниця Еліс Г’юз (Меріл Стріп) запрошує двох своїх найдорожчих друзів по коледжу в подорож на кораблі Queen Mary 2 в Англію, де вона має дістати важливу премію. До них приєднався племінник письменниці й, без відома Еліс, її нова агентка Карен, яка дуже хоче дізнатися, над чим нині працює зіркова письменниця. У міру того, як корабель перетинає кордон, з’являються різні, і не завжди приємні, спогади, нові друзі й знову відкриваються старі рани…

«Каджілліонер»

Один з найнезвичніших фільмів 2020 року. Головні герої стрічки Міранди Джулі — сім’я шахраїв, що ігнорує звичні норми суспільства. Вся родина пишається з того, що живе на наймінімальніший дохід, на відміну від інших людей, які поклоняються грошам і намагаються бути «каджілліонерами». Формально це історія шахраїв, вільних від повсякденних обов’язків працювати з 9.00 до 18.00 і споживчих мотивів. Вони уникають атрибутів способу життя — модного одягу, обідів у ресторанах, подарункових сертифікатів на масаж — і живуть у похмурих занедбаних офісних приміщеннях, що межують з миловарною фабрикою. «Каджілліонер запитує про те, як ми організуємо своє життя — що ставимо в пріоритет і що шукаємо, — пише про стрічку американський Vogue. — Це фільм видається особливо резонансним у ту мить, коли багато хто з нас віддалився від того, що ми колись вважали реальністю».

«Гніздо»

Головний герой фільму «Гніздо» — ефективний бізнесмен Рорі (Джуд Лоу). Ставши успішним у Штатах, він разом із сім’єю вирішує повернутися в рідний Лондон, орендує розкішний маєток поблизу міста — і планує заробити ще більше грошей, а разом з ними домогтися ще більшого визнання та слави. Але сім’я свариться, дружина почувається самотньою у величезному маєтку — одним словом, за розкіш потрібно платити. Якщо ви подивитеся трейлер, то стрічка нагадає фільм жаху, хоча нічого містичного не трапляється. Прем’єра стрічки відбулася на кінофестивалі Sundance у січні 2020 року.

«Моє спекотне літо із Софі»

Блискучий фільм француженки Ребекки Злотовскі для Netflix. Його події відбуваються на Лазуровому узбережжі, де дівчина-підліток (Міна Фарід) і її чарівна старша кузина (Захія Дехар) зустрічаються з досвідченим яхтсменом (Нуно Лопес) і його помічником (Бенуа Мажимель). Це фільм про сексуальність, класові й расові проблеми, але водночас він дуже зворушливий і гарний, з однією пам’ятною сценою вечері під музику Джона Колтрейна.

«Ніколи зрідка іноді завжди»

Режисерське дослідження Елізи Гіттман на тему: що потрібно для того, щоб зробити аборт в Америці 2020 року, — фільм не для людей зі слабкими нервами, але його варто обов’язково переглянути. У фільмі «Ніколи зрідка іноді завжди» молода жінка з консервативного містечка Пенсільванії втікає до Нью-Йорка зі своїм двоюрідним братом — без грошей і житла — щоб зробити аборт у другому триместрі. Знятий фактично в документальному ключі, фільм показує, скільки бар’єрів усе ще стоїть перед нами в питаннях ухвалення рішень стосовно власного тіла.

Джерело