Ми всі давно дорослі люди,
А віримо у казку і дива.
Шукаємо кругом, усюди
Загублені в дорослості слова.
Ще й досі мріємо про купу снігу
Де в ніч приходить Дід Мороз
І пишемо таємну книгу,
Де все по справжньому, всерйоз.
Ще й досі пишемо замітки
Десь тихо в себе в глибині
У тому місці,де ми дітки-
Кумедні,справжні і смішні.
І коли падають до низу зорі
Бажань вже повно в голові…
Ми й досі бачимо узори
На замороженому склі.
І чай смачний у мами вдома,
Де пахне медом і теплом.
Проходить враз шалена втома
Під тим ріднесеньким крилом.
Ми всі давно дорослі люди
Та в серці, в самій глибині
Не пІдуть діти ті нікуди…
Допоки ми – будЕм живі.
© Аліна Войтенко