ти приносиш у ліжко каву
ти приносиш себе у ліжко
і під ковдру пірнаєш нишком
як у літо пірнає травень
переводиш назад годинник
що кавовим зникає шлейфом
опиняєшся раптом в Дельфах
за неповну якусь хвилину
за неповну хвилину літа
чорні пасма її волосся
зупинитись в обіймах просять
на межі вогняного флірту
на межі твоїх сил спинитись
проникає як вуж між лілій
аромат на твоєму тілі
на її половину світу
забуваєш себе для неї
пам’ятаєш її для себе
під дельфійським сьогодні небом
відчуваєш себе Антеєм
відчуваєш її … в повітрі
наче музики шлейф шовковий
о скажіть мені.. мила…. хто ви
я поставлю вас на пюпітрі
смакуватиму кожну ноту
і на повні вдихну легені
о скажи мені.. мила… хто ти
твій творець – Деміург і Геній
залишаєш мене без пульсу
ти така досконало мила
простирадл твоїх вітрила
відхиляють мене від курсу
відхиляють уздовж трапецій
де у жертву приносять жрицю
та оракулу все це сниться….
і хапається він за серце….
покидають Самсона сили
де зникає у тиші міста….
“ти така досконало чиста…
ти така досконало мила….”
….і тривала би ще вистава
ти розплющуєш раптом очі
як дельфійські травневі ночі –
біля ліжка … холодна …. кава …
ти розплющуєш .. раптом … очі ….
біля ліжка … холодна …. ка..ва …..
Автор: Ілона Ельтек