Дивна штука — життя🤔
У дитинстві здається, що 28 років — це вік напівживого старого!
У 28 ти не розумієш, як 40-річні ноги тягають і навіщо…, лягли б вже і лежали, що бродити, пісок свій розсипати всюди.
А потім ти сам нестримно влітаєш в цей вік і тобі смішно згадувати себе, того, маленького і дурного, думаючого так…
І ти розумієш, що в 35 років можна закохатися, як підліток, і створити найщасливішу сім’ю.
У 38— побудувати будинок, переїхати, почати все з нуля І буде здорово! У 40 кинути роботу, без якої ти себе не мислив два десятки років і ні про що не жаліти, озираючись назад. Ні одного дня не жаліти ні про що!
А після 40 знаходити друзів-Таких, не прочитавши від яких «добрий ранок» — ти починаєш нервувати і все валиться з рук.
А в 44 до тебе раптом приходить хтось з минулого і пропонує, ну як би вам пояснити…-очолити загін «льотчиків» наприклад, або побудувати ресторан на Північному Полюсі. Або поїхати дресирувати індійських слонів. Неважливо. Ти відмовляєшся, говориш: «Ви помилилися, я не те, що вам треба, я не вмію, он скільки красивих і розумних це вміють, навіщо я вам?»
А тобі відповідають: «Спробуй Ну спробуй! Це дуже цікаво!» Ти пробуєш — і виходить. Пробуєш трошки сміливіше — і знову виходить.
А через тиждень хтось твоїми губами говорить: «Не сперечайтеся, я зроблю по-іншому, по-своєму, я краще знаю» — тим же людям, яких ти запевняв, що не знаєш і не вмієш. І вони сміються «по-доброму», і знову все виходить.
І ти знову ні про що не жалієш, озираючись назад. І розумієш, що готовий залишити те, без чого ще вчора себе не мислив!
До чого в цьому житті можна застосувати слово «ПІЗНО»? Ні до чого!!! Поки ти сам так не думатимеш…
Автор невідомий)