Одного разу Хемінгуей посперечався, що напише найкоротшу розповідь, який зворушить будь-кого.
Він переміг.
Першим цю розповідь прочитав чоловік. І заплакав. Здоровий сильний мужик сидів і плакав крокодилячими сльозами.
Показав нам з донькою. У Марічки очі на мокрому місці. А я дивлюся на них і не можу зрозуміти.
– Чому так плачемо?
– неношені! Розумієш?
Не зносила дитинка!
– Розумію. Не зносила, тому що переросла. А пар взуття багато, значить грошей досить, значить все у них добре.
Ми бачимо те, що бачимо.