Притча про сумну курку, або про те, як люди втрачають можливості!

Притча про сумну курку, або про те, як люди втрачають можливості!

На ганку старенького дому сиділа юна курочка, її було дуже сумно, тому вона скаржилася сама собі:

Мені так погано тут. Півні зовсім мене не розуміють, намагаються постійно керувати мною і злість на мені зривають, а курочки кажуть, що я нічого не розумію, мов «молода-дурна». І мене спіткало якесь таке спустошення не можу я тут більше бути!

Недалеко від курочки пролітав Орел, почув він цю розмову, стало шкода йому курочки, от він і спустився до неї.

– Привіт! Я можу допомогти тобі позбутися цих страждань. Ми полетимо в іншу країну і там ти зможеш стати щасливою! – сказав Орел.

– Ти що не розумієш, що у мене крил немає, тому нікуди я не полечу? – відповіла курочка.

– Це не страшно, я тебе посаджу на спину й ми зможемо долетіти туди. – відповів Орел.

– А що ж я там робити буду, якщо у мене ні житла немає, ні півника там. – відповіла курочка ще більше сумуючи.

– За це ти можеш не переживати. Я знайду тобі хорошу домівку. У мене є декілька на вибір. А півників там дуже багато! І всі добрі та прекрасні! – сказав усміхаючись Орел.

Я не вірю тобі! Не може бути так! – відповіла насупившись курочка.

– Якщо не віриш, то мені більше нема чого залишатися. Я полетів! – крикнув Орел та здійнявся у повітря розмахуючи своїми сильними та красивими крилами.

Джерело: