На ганку старенького дому сиділа юна курочка, її було дуже сумно, тому вона скаржилася сама собі:
– Мені так погано тут. Півні зовсім мене не розуміють, намагаються постійно керувати мною і злість на мені зривають, а курочки кажуть, що я нічого не розумію, мов «молода-дурна». І мене спіткало якесь таке спустошення не можу я тут більше бути!
Недалеко від курочки пролітав Орел, почув він цю розмову, стало шкода йому курочки, от він і спустився до неї.
– Привіт! Я можу допомогти тобі позбутися цих страждань. Ми полетимо в іншу країну і там ти зможеш стати щасливою! – сказав Орел.
– Ти що не розумієш, що у мене крил немає, тому нікуди я не полечу? – відповіла курочка.
– Це не страшно, я тебе посаджу на спину й ми зможемо долетіти туди. – відповів Орел.
– А що ж я там робити буду, якщо у мене ні житла немає, ні півника там. – відповіла курочка ще більше сумуючи.
– За це ти можеш не переживати. Я знайду тобі хорошу домівку. У мене є декілька на вибір. А півників там дуже багато! І всі добрі та прекрасні! – сказав усміхаючись Орел.
– Я не вірю тобі! Не може бути так! – відповіла насупившись курочка.
– Якщо не віриш, то мені більше нема чого залишатися. Я полетів! – крикнув Орел та здійнявся у повітря розмахуючи своїми сильними та красивими крилами.