Не хвилюйся… Спробуй почути власну тишу…

Зрозумій, що ми не можемо завжди все тримати під контролем і не завжди все йде за нашим задуманим планом… Іноді наші сподіння та очікування так і лишаються нашими мріями… Але не хвилюйся…

Все буде добре… Буде осінь з опавшим листтям… Буде дощ стукати у твоє вікно… Буде прохолода прозорого дня добігати свого кінця і янтарне сонце сховається за горизонтом… Воно залишиться лише жовтими плямами, наче поцілунками, у холодному морі…

І всі ці сумніви, що ятрили твоє серце, разом із цим сонцем підуть на самініське дно, як колись затонулі кораблі, вкриються іржею від своєї старості та неприборканої сили морських штормів, лишившись у твоєму серці лише гірким та солоним присмаком ледь помітними спогадами…

Не хвилюйся… Залиш це морю… Найкраще, що вміє море – це хвилюватися… Не залежно від того, яка зараз пора року…