Примарний термін «цивільний шлюб», який зараз позначає проживання різностатевих особин на одній території з ексклюзивним сексом, напевно був придуманий жінками. Відчайдушно хочеться заміж, але не беруть, тож доводиться викручуватися з положення, аби не визнавати – я банальна співмешканка. Партнер. Коханка. Хто завгодно, але не дружина.
Підхопили фразу «в цивільному шлюбі» і чоловіки, щоб заговорювати зуби своїй подружці: дорога, ми вже в шлюбі, просто без штампа в паспорті, а що у нас на вечерю?
Чоловікові таке становище вкрай зручно – він отримує всі бонуси сімейного життя (турботу, вечері, сорочки, регулярний секс і т.д.), але не несе ніякої юридичної відповідальності за співмешканку. Реальність «громадянського шлюбу» – це чоловіча фраза «відразу зберу валізи і за двері!». Співжиття закінчується за його бажанням за лічені хвилини без всяких юридичних наслідків.
Моя подруга Юля, коли її співмешканець затіяв покупку квартири в іпотеку і ремонт в ній, чесно сказала йому – це твоя квартира, твій ремонт, і я не буду вкладати в це гроші і якісь особливі зусилля. Він, звичайно, як справжній чоловік понив на тему «все загальне, все для тебе», але вона – розумна, прекрасно розуміла, чим може скінчитися ця історія. Вона так педалювала ось це ось «твоє», що він швиденько зробив їй пропозицію. А більшість жінок поводяться як дурепи.
Вони втішають себе тим, що вони без п’яти хвилин одружені. Тому несуться куховарити чоловікові пиріжки з м’ясом, складати зарплату в загальну скриньку, виплачувати його іпотеки з кредитами – в сім’ї повинен бути загальний бюджет. Словом, будують осередок суспільства. Вони витрачають свій дорогоцінний час на людину, яка не готова назвати їх офіційно дружиною. Але гордо іменують його чоловіком.