Простота, я би сказав, полягає в високій духовній культурі. Бути людиною, бути собою — то не треба вдавати, не треба видумувати Бог зна що, мати купу золотих перстенів, дуже елеґантний одяг і так далі.
Що людину, властиво, робить щасливою?
Я приведу примір з ділянки мистецтва. Дуже багато людей думає, що щось може бути гарним тільки коли воно є зроблене з дуже дорогоцінних матеріалів: золото, срібло, мармури і тим подібне… Навіть коли будують церкви, так думають: «Мусимо ж взяти якнайдорожчі матеріали».
Але краса не полягає в тому. Краса — це є щось з духовного. Краса може бути з дуже простих складників. Вона полягає в іншому рівні вартостей. Образ Рембрандта, чи Пікассо, чи іншого не мусить бути не знати з якого матеріалу.
Їхня краса і їхня вартість є у тих вартостях духовних, які мистець вложив в них дуже простенькими засобами. Хата може бути прекрасна з дуже простими меблями. Людина є прекрасна, коли не старається зробити себе важливою матеріяльними речами, але духовними цінностями. Людина справді проста.
Дозвольте ще один примір з ділянки науки. Дуже великі науковці, науковці світової слави звичайно є дуже приступні, прості люди. Такий, хто мало ще знає, але хоче вдавати дуже мудрого, то він вдає, він є дуже скомплікований, він не є простий.
Натомість людина, яка справді має величезне знання, вона, звичайно, є дуже-дуже проста. Дуже нескомплікована в своїх відношеннях до других людей.
© Блаженніший Любомир Гузар