Коли ти не виходиш на зв‘язок, у мене серце тихо завмирає…
І б‘ється так, як ніби світ замовк,
Порушити цю тишу не бажає.
Коли ти не виходиш на зв‘язок,
я як дитина кинута у полі…
У мене страх, ступити важко крок,
Немов дроти звисають нерви голі.
Коли ти не виходиш на зв‘язок, тьмяніє світ і замовкає мова…
І я мовчу, у горлі десь комок,
До тебе на край світу йти готова.
«Привіт, все ок»… І сльози як горох.
І знову кров по венах оживає.
Я так чекаю кожен твій дзвінок!
Вертайся якнайшвидше…я чекаю.
© Galyna Kalyna