Я тепер завжди дивлюся в очі…
Неважливо як одягнена людина, скільки в неї дипломів і яка сума лежить у гаманці.
Очі…
Вони можуть розповісти все про людину без слів.
Це бездонний океан і в кожного він свій.
Очі ніколи не обманюють і в них завжди написана історія кожної людини.
Ми тепер всі схожі як дві краплі води.
Ні, не зовнішністю чи кольором волосся, не віросповіданням чи національністю.
Ми тепер схожі смутком.
У всіх людей з’явився глибокий смуток в очах. Це як прірва, в яку ти дивишся і сам туди ж падаєш. Цей сум неможливо приховати жодною косметикою та посмішкою.
Ось так дивишся в очі і не треба нічого питати. Відразу видно скільки болю пережила людина.
Молодь, сімейні пари, бабусі та дідусі, діти. Всі такі різні, але такі схожі.
Глибокий біль в очах.