Ми всі були щасливо не щасливі
Із купою своїх міні проблем…
Щось не придбали, щось не доробили,
Чи не поїхали до ринку за плащем!
Ми всі були без віри, але вірні
Своїм Богам. А істина така:
Ми всі були багаті, але бідні
До поки не прийшла до нас ВОНА!
Ми всі були правдиво не правдиві…
Лжесловили і вірили самі…
Хоча жили у затишній квартирі
І мали все, що треба на столі…
Ми всі були прирівняні сліпому,
До поки не прийшла до нас ВОНА!
Страшна ВІЙНА, що знищила півдому
Й змінила погляд на життя сповна!
Сьогодні ми щасливі у підвалах
З подякою, що знову світлий день!
Щасливі ми в метро і на вокзалах,
Як чуєм солов’їною пісень!
Сьогодні ми не хочемо айфонів,
Квартир, будинків чи нових авто.
Аби лиш мир поранення підгоїв
(З сусідами, що в лютому прийшло!)
Ми знаємо тепер, що є важливо
(Дітей усмішка й всі коли живі!)
Ми станемо щасливими щасливо,
Як з України згинуть моск@лі!
Засіємо поля під паляниці
І зацвіте блакитно жовтий стяг!
Бо Ми із Вами справжні українці
В минулому оспівані в піснях!
© Анжеліка Марчук