вона прийшла.. подібна на любов
а він пішов… не знаючи любові
вона його приймала без умов
а він такої.. не приймав умови…
а він її.. беріг, мов про запас
вона ж не вміла.. бути запасною
і всі крапки розставив з часом час
і знаки оклику розставив сам собою
так, ніби цих історій повен світ
так, ніби двоє.. як одна з історій
розказана при каві.. мимохіть
прожита кимось… в радості, чи в горі
та скільки би не було в світі мов
а рідною… залишиться лиш мова
якою зізнається.. про Любов
той, Хто і сам.. подібний до… Любові….
© Ілона Верхівська-Ельтек