Одного разу цей день настане.
Ти більше на зайдеш подивитися на його фото, не перевіриш, чи був він в мережі і коли. Ти можеш замотатись у справах, або просто будеш настільки щаслива і зайнята собою, що й не згадаєш про цю скалку, що колись так міцно в’їлася в твоє тіло.
Одного разу легшає настільки, що згладжуються навіть найважчі спогади. Просто душа втомлюється страждати, а ти розумієш, що всупереч всім твоїм сумнівам, життя не закінчується із зникненням навіть самого коханого чоловіка.
Життя продовжується, і зараз тобі більше не хочеться плакати. Хочеться їсти чорницю, пити вино, милуватися засмаглим хлопцем, гойдатися на гойдалках, гладити кота. Все що завгодно в цьому моменті тобі стане важливіше за минулий біль.
Одного разу тебе перестане ламати від схожого чоловічого парфуму на вулиці – ти просто усміхнешся і знову задумаєшся про те, що треба б встигнути забронювати столик на п’ятницю в твоїй улюбленій кав’ярні, про книжки, які точно треба замовити, про відпустку, про день народження нового колеги.
Одного разу ти забудеш навіть його номер, який здається в’ївся в пам’ять назавжди. Одного разу спогади про його руки поступляться місцем новим емоціям і надіям.
Цей день настане, повір. У мене він – сьогодні.
© Карина Дороніна