“Не всі шлюби мають тривати вічно. Несправедливо було б сказати, що ми хочемо «покласти край усім розлученням», адже правда в тому, що багато хто з нас одружуються з неправильних причин.
Я вийшла заміж, коли мені було за двадцять, з хлопцем, який насправді не був для мене підходящим.
Ми не були закохані, йому було комфортно і безпечно, чого я не можу сказати про себе – я ніколи в житті по-справжньому не відчувала себе в безпеці.
У нас не було хімії, але ми були найкращими друзями – і тоді я вірила, що навіть якщо ми не зможемо змусити її з’явитися, наша дружба буде тривати.
Врешті-решт, той шлюб розпався у люті зради, брехні та обману – я втратила “все” – гроші, багато дружніх стосунків, усі мої захоплення. Але в процесі я зустріла свої рани в глибині своєї душі.
Це була я і мій страх покинутості. Це я та моя мати – це я та пустота в моєму серці, яку я намагалася заповнити людьми та речами, і коли ці стосунки закінчились, я почала процес свого зцілення.
Моє розлучення стало найбільшим подарунком у моєму житті. У той час глибокого дна я подружилася зі своїм горем і своїм сумом так, як ніколи раніше.
Вперше я визнала свою внутрішню дитину і весь пережитий біль. Я відчувала свої почуття, замість того, щоб їх витісняти чи заперечувати, і я проводила нескінченні години, виконуючи внутрішню роботу дитини, практики дихання, роботу з тінню та інші практики зцілення.
Я зіткнулася зі своєю власною темрявою, яка належала моїй травмованій частині і змогла побачити, що не можу бути справжнім чи підходящим партнером для мого колишнього.
Я побачила стосунки такими, якими вони були – двоє людей розігрували свої старі травми та намагалися змінити минуле. Я пробачила себе.
Потім я зустріла Бена. Він зробив свою внутрішню роботу, і ми були готові один до одного. Через розлучення у мене було більше розуміння близькості та глибше бажання досягти справжнього партнерства.
У завершеннях немає сорому. Розлучення не робить вас невдахою, і це не означає, що вам не слід повторювати спроби побудувати нові хороші стосунки.
Розлучення може бути подарунком. Як би боляче це не було, як би ми не відчували гніву чи стільки безнадійності , наскільки все це може виглядати іноді, це двері для того, щоб бути по-справжньому живим і зустріти любов новими очима.”
Автор: Sheleana Aiyana
Переклад: Віталій Гаврилюк