Тихі ранкові хвилини, прожиті, як маленьке життя ще до того, як босі ступні торкнулися підлоги. Дбайливість до сну тих, хто поруч.
Шматочок неба, що видніється крізь знайомі гілки біля вікна. Мокрий собачий ніс, притулений до твоїх колін.
Гарячий хліб, що злітає над тостером. Чай, заварений з хорошими думками. Недочитана книга. Сміх, поділений на двох в порожньому будинку.
Коли мене запитують, для чого жити, я дивуюся, і відповідаю, що ось заради цього. І ще заради мільйона таких самих дрібниць …
Заради того, що просте, але безцінне …
Заради теплих долонь, в які ти довірливо вкладаєш свої руки …
Заради розбитих дитячих колін, які мастиш зеленкою, і своєю любов’ю, щоб зажили швидше …
Заради негучних, але найважливіших у світі слів …
Заради нового сонця над старими дахами …
Заради закінчення розлук …
Заради того, хто прийшов в гіркий момент, і захистив своєю ніжністю …
Заради самого життя …
І не потрібен ніякий глибинний сенс, якщо БАЧИТИ все це, а не вважати все само собою зрозумілим …
Не шукайте … живіть …
© Ліля Град