Лист в минуле: як відпустити те, що дуже болить…

Лист в минуле: як відпустити те, що дуже болить…

На одній із консультацій працюючи з дівчиною, яка пережила важкий розрив стосунків і хотіла пропрацювати і нарешті до кінця відпустити своє минуле, я запропонувала їй написати листа тому чоловіку у минуле наче б вже з майбутнього, де вона обов’язкво вже буде щаслива і справді кохана.


З її дозволу публікую цей лист, адже я впевнена комусь може бути близька така ж ситуація та історія:
«Ну, що ж, привіт! Кажу тобі це вже без емоцій, спокійно, наче між нами і не було нічого. Ще півроку тому без сліз зробити цього не змогла б. Але все проходить . Тепер точно знаю – щастя приходить до того, хто йде йому на зустріч. Чомусь весь час думала, що щаслива можу бути тільки поруч з тобою. Але ні. Моє заморожене твоїми образами серце в кінці-кінців зігрілося вже біля іншого…


Якби я тільки тоді відразу відчула, що ти мене не любиш, я б не приносила щоранку каву тобі в ліжко, коли ще самій так хотілося поспати, не закутувала б тобі шию шарфом зробленим власноруч, щоб ти, не дай Боже, не застудився, коли завжди в поспіху збирався на роботу, не вигулювала б твою собаку, яка чомусь так мене і не полюбила…
Мені було важко усвідомити, що в дім, куди я “принесла” свою любов, не було місця для неї. Ти не те що не любив мене, ти просто занадто сильно любив самого себе. Коли через деякий час, розбивши лоба об глуху стіну твого самолюбства й егоїзму, я сказала, що йду, – ти мовчки продовжував дивитися телевізор. Єдине, про що попросив, – перевірити чи виключене світло нагорі…
Того разу я нарешті пішла від тебе. Пішла, щоб більше не повернутися. Пішла в нове життя. І це було одне з найбільш правильних, хоча і найважчих рішень в моєму житті.
Це просто була дорога в нікуди. Так, я тікала. Тікала подалі від твоїх очей, посмішки, сильних і міцних обіймів. Але тепер я точно знала, що не краса врятує світ, а чуйність, людяність, доброта і … справжня велика, а головне взаємна любов. Така як, наприклад, цього літа нарешті відвідала моє серце.


Звичайно ж, деякий час я все ще зривалася вранці, щоб зварити за звичкою тобі каву, і плакала, коли розуміла, що ніхто на неї вже не чекає. Але навіть той «ніхто» був добрішим за тебе. Адже він просто не міг сказати мені « дякую», а ти просто ніколи не вважав за потрібне це робити …Тепер я не одна.
Життя внесло свої корективи . І тепер каву в ліжко приносять вже і мені теж, разом з теплим поцілунком. Виявляється це так приємно відчувати себе жінкою, яку люблять, якою пишаються, про яку дбають і яку оберігають. І знаєш, для чого я написала тобі цей лист? Мабуть, здивуєшся: для того, щоб подякувати за те, що ти був в моєму житті. Адже якби те щастя і любов, яке я зараз маю зустрілося б мені ще до зустрічі з тобою, то чи могла б я тоді оцінити його настільки, як зараз?
Все дається в порівнянні. А ти – в минулому. Спогади про тебе майже загубилися в лабіринтах моєї пам’яті. Все, я нарешті пробачила і відпустила тебе. Тепер я дійсно щаслива! Сподіваюся, що зараз ти теж по-справжньому щасливий. Я щиро бажаю тобі цього».


P.S. Ця дівчина зараз справді вже щаслива. Тому ніколи не бійтеся відпускати те, що вас не влаштовує. Якщо ви зробили вже все, що могли, але це не змінило ситуацію на краще, то єдиним виходом тут є – засвоїти уроки, подякувати за все хороше, що у вас було, а головне за досвід і просто залишити це все в минулому.
Адже не закривши одні двері, ми не зможемо відкрити інші, де нас вже чекає наше щастя і справжня любов. Просто повірте в це і не бійтеся щось змінювати у своєму житті.

© Віка Кирста