там, де хвилі торкаються неба
де немає дедлайнів і дат
я закохуюсь знову у тебе
і не треба нам компасу й карт
щоб знайти своє місце під сонцем
щоб своє … неодмінно знайти
як закохані юні веронці
ми з тобою відверто.. на “ти”
поцілунками зваблене тіло
і пісками розсипаний час
заповзають під шкіру нам хвилі
і дають ще обіцяний шанс
підіймають все вгору і вгору…
я б на вічність залишилась тут
щось між нами.. є більше… ніж море
і такий незбагненний маршрут
треба, інколи, світ пролетіти
щоб своє неодмінно знайти
й на краю пережитого світу
повернути загублене “ти”….
там, де хвилі торкаються неба
де немає дедлайнів і дат
я закохуюсь вкотре у тебе
найсолодша… з віднайдених втрат….
© Ілона Ельтек