Коли хтось лається, принижуючи тебе,
коли хтось дає поради, про які ти не просиш,
коли хтось вважає тебе винним в своїй болі,
коли не чують тебе, нескінченно кажучи тільки про себе,
коли порівнюють тебе з іншими людьми,
ігнорують, засуджують або висміюють твої думки і почуття – ЗУПИНИСЬ.
Вдихни глибоко.
Знай, що це їхній біль, а не твій.
Знай, що вони бачать єдиний сон, який вони можуть бачити, поки не прокинуться,
Знай, що вони знають не тебе, а свої ілюзії.
Можливо, їм важко любити себе.
Можливо, вони шукають підтвердження своєї цінності ззовні.
Можливо, вони роз’єднані зі своїм диханням, тілом, дорогоцінною життєвістю і своїм справжнім покликанням.
Можливо, вони живуть в дуалістичному світі хорошого і поганого, правильного і неправильного, успіхів і невдач.
Можливо, вони забули просту радість буття.
Можливо, ти розумієш це.
Можливо, ти вже був там, де вони зараз.
Не намагайся змінити їх. Вони не можуть змінитися.
Не намагайся виправити їх. Вони не просять бути виправленими.
Чим більше ти натискаєш на них, тим більше вони будуть відштовхувати тебе.
Не заплутуйся в їх мережі скорбот.
Будь ясним, навіть жалісливим, без тиску на когось.
Це нормально, що вони засмучені. Це дійсно так.
Дай їм свободу, щоб бути засмученими.
Це нормально, що вони розчаровані в тобі.
Дай їм свободу бути розчарованими.
Це нормально, що вони засуджують тебе.
Нехай будуть вільні і в цьому.
Будь вільний у вираженні своїх власних думок і почуттів!
Дозволь собі сумувати, злитися, сумніватися, признавати вину.
Нехай всі ці дорогоцінні енергії протікають через тебе.
Вони не будуть зачіпати тебе, коли ти дозволиш їм рухатися вільно.
Так, в цій подорожі ти зустрінеш багато сторожів порогів.
Так чи інакше, продовжуй свій шлях, і дозволь іншим йти своїм.
Будь собою в ці важкі часи.
Не борись з темрявою: як би там не було, вона не має ніякої влади.
Просто включи своє СВІТЛО!
© Джефф Фостер.