Ти підіймись, не падай, коли важко
Ти зможеш, бо у тебе вірять всі.
Побачиш, зовсім це не страшно
На світлі краще, ніж в тіні…
Ти підіймись лиш, бо всі хоч раз в житті
Легко чи сильно, мов об камінь спотикались
І часто падали, і плакали одні,
Та неодмінно, чуєш, підіймались.
Поплач, як хочеш, але не мовчи,
Самотність, вона щемно роз’їдає,
Забудь, і все погане відпусти
І знову усмішкою сонце привітає.
Зігріє, розжене усю печаль.
Так розцвітеш, як ще ніколи не цвіла,
І впевнено поглянеш вдаль,
Така солодка, ніжна й молода…
© С.Жук