та, що тримає небо
виміри, сфери, місяць
часом, прийде до тебе
й буде одна між тисяч
часом, прийдеш до неї
знову нап’єшся сонцем
будеш її антеєм
ангелом-охоронцем
щільно пливуть дедлайни
місяця дивні фази
той, що живе на грані
й вічно не має спасу
хоче її й боїться
і заганяє в мушлю
часом, їм двом не спиться
і заглядають в душу
разом рахують зорі
і завершують фрази
в радості і у горі
часом, бувають.. разом
може, так в небі склалось
чи на землі минулось
може б, її не стало –
може б, його й не було б
знову приходять січні –
душу замкнуть на засув
часу нема на вічне
вічно немає часу
© Ілона Ельтек