я не всю ще тебе засвоїв
я не все ще в тобі зберіг
хтось помножив тебе на двоє
я ж ділити тебе не зміг
і напевно… вже пізно боятися
вже пізно боятися нам
змінились і схеми, і матриця
та й кожен змінився і сам
ти стукала в двері зачинені
й залишилась раптом без стін
я – без роду, без дому та імені
у цілому світі… один
навчився стояти під грозами
сміятися в очі юрбі
і щастя маленькими дозами
вділяти собі і тобі….
так вдивлялися в душі двоє
і бачили більше всіх….
я єдину тебе.. не засвоїв…
я єдину тебе… не вберіг….
© Ілона Ельтек