Ми близькі не тоді, коли спимо в одному ліжку…Ми близькі, коли знаходимося в одному емоційному просторі

Ми близькі не тоді, коли спимо в одному ліжку…Ми близькі, коли знаходимося в одному емоційному просторі

Коли тебе люблять в твої нестерпно безглузді часи – це безцінно …

Люблять, а не терплять, і не перечікують стану …

Не знецінюють того, що позбавило тебе сил …

Говорять, коли є можливість …

Обіймають, коли є потреба …

І просто сідають поруч, щоб підтримати, не дістаючи розпитуванням, і не обтяжуючи великою активністю …

Тому що це теж взаємність …

Прийняти людину навіть тоді, коли вона сама себе не приймає, і мало на що здатна в плані віддачі …

Це тимчасово, але і це боляче …

Часом нестерпно …

Найкраще, що я чула у своєму житті на рівні глибинної близькості, зовсім не містило тих самих, заповітних, але занадто обтріпаних на вітрі життя слів …

Людина просто сказала:

Я відчув, як тобі боляче, і обійняв, щоб забрати хоча б половину … і через хвилину ти відкрила очі …

Ми близькі не тоді, коли спимо в одному ліжку…

Ми близькі, коли знаходимося в одному емоційному просторі …

І коли потрібні один одному не тільки на високому градусі своїх можливостей …

Просто потрібні …

Автор : Ліля Град