Якби я хотіла, щоб дитина, прочитавши про Івана Франка, офіґіла й захотіла прочитати його твори, то написала б так:
Іван Франко – це супергерой з розумовими надздібностями і феноменальною пам’яттю з королівства Галичини і Володимирії (сучасна Львівщина і Франківщина). Мікс ґеніяльности і фантастичної працездатности.
Перший український професійний письменник, який заробляв літературною діяльністю дуже немалі гроші, а почав з того, що ще в дитинстві сам у себе інвестував – у свою освіту і розум. Спочатку звичайна початкова школа, потім школа з німецькою мовою викладання, далі гімназія з польськомовним викладанням. В 9 років помер батько.
Малий вчився так, щоб знань вистачило підробляти репетиторством, а на зароблені гроші купував книжки, читав, вчився, заробляв і т.д. Зрештою, ще юнаком зібрав фантастичну бібліотеку українських і европейських авторів, став ходячою енциклопедією і фінансово незалежним красунчиком.
Друзі-гімназисти розказували, що Франко після годинної лекції вчителя міг дослівно її переказати. Знав напам’ять всього товстелезного Кобзаря, домашку з польської робив у віршах, почав писати свої вірші, прозу та історичні драми, перекладав Гомера і Софокла. В 15 перекладав Гомера і Софокла! В 15. Гомера і Софокла. Без ґуґл-перекладача. Що ви робили в 15?
Дівчатам Іван подобався. Підлітком, коли за гроші «підтягував» сина священника, закохався в його доньку. Ольга Рошкевич. Роман був взаємний і тривав досить довго. Франко запропонував Ользі вийти за нього, але коли батько нарешті дав згоду, Івана як назло посадили в тюрму «за участь у таємній організації», і батько передумав.
Далі були ще жінки, університети і арешти за громадську і політичну діяльність. Інтелектуальний рок-н-рольник. Ще два сильні кохання. Три універи: Львівський, Чернівецький, Віденський. У Віденському захистився на доктора філософії. Ще два арешти.
Франко знав 14 (ЧОТИРНАДЦЯТЬ!!!) мов на рівні перекладача. Переклав Гомера, Платона, Шекспіра, Діккенса, Золя, Гюґо, Флобера, Ґете, Твена, Сервантеса, Аліґ’єрі і ще довгий вражаючий список авторів світової класики і античної літератури. Письменник, поет, драматург, перекладач, критик, політик, історик, мистецтвознавець, економіст, доктор філософії, ГЕНІЙ.
Ще й до всього мав ідеальний слух і прекрасний голос – Микола Лисенко писав музику з його співу.
Друге кохання – Юзефа Дзвонковська. Взаємне і трагічне. Юзефа відмовила у шлюбі, бо мала смертельний на той час діяґноз – туберкульоз. Третє – Целіна Журовська, «женщина чи звір». Цинічна й холодна. Франко присвятив їй вірші у збірці «Зів’яле листя», але вона їх навіть не читала. Щоправда, згодом їй зачитали вірші-присвяти, й Целіна зауважила, що найбільше в тих віршах їй запам‘ятався опис помешкання, бо він нагадував їй помешкання, що його вона мала при вулиці Вронських у Львові.
Одружився з Ольгою Хоружинською. Ольга народила трьох синів і доньку. Франко для сім’ї побудував великий будинок у Львові. Родина Франків щоліта виїжджала на відпочинок на Гуцульщину у компанії Лесі Українки, Михайла Грушевського, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського – норм компанія!)
Прожив 60 років. Поліартрит спочатку спаралізував руки.
Залишив по собі 100 томів власних творів українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Номінант на Нобелівську премію. Займав 4-те місце серед номінантів, але помер у рік проголошення лавреата (Ромена Роллана, до речі), тому був виключений зі списку.
Перед смертю покликав священника на сповідь, але вигнав його до біса «за нетактовність», так і не сповідавшись.
Усе. Про твори жодного слова. Їх треба читати. Хоча б для того, щоб не ржати зі слова «побіда» під час перегляду «голлівудського» кіна «Захар Беркут».
© Natasha Kulbachuk
Портрет роботи Юрія Журавля.