🔹 Набридло посміхатися і робити вигляд, що ми тримаємось.
🔹Комусь здається, що українці живуть нормальним життям…
🔹Кожен із нас мертвий – хтось вигорів всередині, хтось загинув по-справжньому…
🔹Біль мами та батька, любимий, а зачасту єдинний, син котрий віддав життя за свою країну…
🔹Біль молодесенької вдови, котру ніколи не обнімуть руки коханного …
🔹Біль діточок, котрі ніколи не відчують батьківську підтримку, не відчують сильне надійне батьківське плече…
🔹Оце дійсно ЗА ЩО ???
🔹Зламані долі, нездійсненні плани та мрії, яким не судилося ніколи здійснитися…
🔹Так, ми існуємо. Ходимо на роботу (хто її ще має), в магазини і навіть зустрічаємось із друзями, з тими, хто пока не на війні…
🔹І не знаємо, скільки нам того життя залишилося.
🔹Ти не знаєш, чи матимеш можливість проснутися зранку.
🔹Ти не знаєш чи повернешся з роботи, чи з магазину.
🔹І чи буде, взагалі куди повертатися.
🔹Чи буде ще наступний дзвінок від сина та коханого…
🔹 І на скільки ще збільшиться список тих янголів, які більше ніколи не зателефонують…
🔹Світе, почуй нас! Зроби щось! Не забувай, що в цей момент поруч із тобою гинуть невинні діти, гинуть невинні люди!
🔹Ми просто ХОЧЕМО ЖИТИ!
© Вікторія Яремчук